Неврологічні симптоми при ураженні нервів
У більшості випадків спондилоартроз дає локальний біль і скутість. Але якщо дегенеративні зміни стають більш вираженими або приєднуються інші проблеми (наприклад, протрузії, грижі), можуть з’являтися симптоми подразнення нервових структур.
Це можуть бути оніміння, поколювання, відчуття слабкості у кінцівках, біль, який «віддає» в ногу або руку. У такій ситуації важливо не займатися самолікуванням, а пройти огляд, щоб визначити причину і не пропустити стан, який потребує більш уважного підходу.
Ознаки загострення та хронічного перебігу
Спондилоартроз часто має хвилеподібний перебіг. Тобто симптоми можуть посилюватися, потім зменшуватися, а потім знову повертатися.
Ознаками загострення зазвичай є різке посилення болю після навантаження або незручного руху, відчуття «заклинювання» у спині, виражений м’язовий спазм і помітне обмеження рухів.
У хронічному перебігу біль може бути не дуже сильним, але регулярним. Людина поступово звикає до дискомфорту, починає обережніше рухатися, уникає певних дій — і через це якість життя знижується непомітно, але стабільно.
Діагностика спондилоартрозу
Діагностика потрібна не лише для того, щоб «поставити назву». Вона допомагає зрозуміти, що саме є джерелом болю, наскільки виражені дегенеративні зміни, чи є супутні проблеми з дисками, і чи залучені нервові структури.
Перший етап — консультація невролога. Лікар оцінює скарги, характер болю, рухливість хребта, м’язовий тонус, чутливість і рефлекси. Саме клінічний огляд дає розуміння, чи має біль переважно суглобовий характер, чи домінує м’язовий спазм, чи є ознаки подразнення нервових корінців.
Які обстеження можуть бути рекомендовані
Після огляду можуть бути призначені інструментальні методи діагностики. Найчастіше це рентген, МРТ або КТ.
Рентген дозволяє оцінити кісткові зміни, а також ознаки артрозу суглобів. МРТ дає можливість побачити стан міжхребцевих дисків, зв’язок і нервових структур. КТ використовується тоді, коли потрібно детальніше оцінити кісткові елементи.
Важливо, щоб обстеження призначалися не «на всяк випадок», а за показаннями — залежно від симптомів і клінічної картини.